- збаламучений
- —————————————————————————————збаламу́ченийдієприкметник
Орфографічний словник української мови. 2005.
Орфографічний словник української мови. 2005.
збаламучений — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до збаламутити. 2) у знач. прикм. Неврівноважений, легковажний … Український тлумачний словник
каламутний — (про воду й іншу рідину не прозорий, не чистий), мутний, баламутний; сколочений, збаламучений (який утратив прозорість) … Словник синонімів української мови